Рекомендації по роботі з обдарованими дітьми

ТВОРЧІ МЕТОДИ,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНІЙ РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

 v повага до бажання учнів працювати самостійно;

v вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

v надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення мети;

v індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учнями;надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

v виключення  будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

v підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей; схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою  спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

v добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів; терпиме ставлення до можливого безладдя; заохочення максимальної  захопленості у спільній діяльності;

v переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину, за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

Учитель не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне випинання  винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя — звичайно, недопустимі.

Учителеві треба пам’ятати,  що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

КРИТЕРІЇ,

ЗА ЯКИМИ МОЖНА ВИЗНАЧИТИ  ОБДАРОВАНІСТЬ ДИТИНИ

v часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

v у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

v рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

v із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета — не приведення колекції в  ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах;

v мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

v можуть займатися кількома справами  відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

v дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять обмежень своїх досліджень;

v у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

v можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально  «занурюються» в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

v мають сильно розвинуте почуття гумору;

v постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки не під силу;

v відзначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

v часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

v їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті.

ЯКОСТІ, ЯКИМИ МАЄ ВОЛОДІТИ ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

v Бути доброзичливим і чуйним.

v Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

v Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

v Мати широке коло інтересів.

v Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

v Мати педагогічну і спеціальну освіту.

v Мати живий та активний характер.

v Володіти почуттям гумору.

v Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

v Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

v Бути цілеспрямованим і наполегливим.

v Володіти емоційною стабільністю.

v Уміти переконувати.

v Мати схильність до самоаналізу.